Як Ювілейний рік відроджує церковне життя в Пармській єпархії УГКЦ

У переддень свята Вознесіння Господнього в церкві Святого Івана Хрестителя на півдні Піттсбурга сталася зворушлива зустріч. Старша пані, якій понад 90 років, підійшла до владики Богдана Данила і сказала, що востаннє бачила цю церкву такою переповненою — понад 200 осіб — ще на початку 80-х років минулого століття.

«Було дуже зворушливо, що вона, через сорок років, знову побачила, що Церква — жива: з дітьми, з молитвою, з шумом малюків, які і співали, і трохи оплакували, разом з нами це торжество», — розповідає владика Богдан в інтерв’ю Департаменту інформації УГКЦ про один із найглибших моментів весняних ювілейних прощ у Пармській єпархії.

Цей епізод яскраво відображає те, що відбувається в єпархії Святого Йосафата протягом Ювілейного року — справжнє відродження церковного життя. І саме у ювілейних подіях владика Богдан вбачає потужну можливість повернути до храму тих, хто колись був активним, але з певних причин перестав приходити на богослужіння.

Стратегія долання відстаней

Єпархія Святого Йосафата охоплює величезну територію США, тому в Пармі прийняли стратегічне рішення створити чотири ювілейні відпустові місця. «Ми відділені океаном від Святих дверей римських базилік, а територія єпархії простягається від півночі аж до півдня Сполучених Штатів, від Клівленда до Маямі», — пояснює єпископ логіку такого підходу.

Першим відпустовим місцем став катедральний собор Святого Йосафата у Пармі, штат Огайо. Другим — церква Святого Івана Хрестителя в Піттсбурзі, штат Пенсильванія, найстаріший храм єпархії та третя найстаріша греко-католицька святиня у США, заснована 1891 року. Третім місцем обрали храм Святої Софії у Гарнері, штат Північна Кароліна — найновішу парафію єпархії, відкриту для вірних, які переселяються на південь. Четвертим стала церква Введення в храм Пресвятої Богородиці в Норт-Порті, штат Флорида.

«Ми стратегічно розташували ці чотири ювілейні відпустові храми по всій території єпархії, щоб кожен мав можливість долучитися та скористати з Ювілею надії», — підкреслює владика Богдан.

Три весняні прощі: цифри

Весняні паломництва до відпустових храмів виявили велику потребу людей у Бозі. Першою стала проща до Норт-Порта у Флориді 8 березня, де Архиєрейську Божественну Літургію очолив архиєпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин на запрошення владики Богдана.

«Понад 400 осіб взяли участь у прощі! А туди ж треба їхати по 4–5 годин, щоб дістатися до церкви», — згадує єпископ Богдан. Митрополит Володимир розповідав, що чотири-п’ять священників постійно сповідали — перед, під час і після Літургії. «Навіть коли вже була нагода для зустрічі з владикою Володимиром, отці продовжували сповідати. Люди прагнуть приступити до Тайни Сповіді. Люди хочуть бути близько з Богом».

Два місяці опісля, 25 травня, більше 150 вірних зібралися в катедральному соборі Святого Йосафата в Пармі на подячний молебень. У своїй проповіді владика Богдан назвав присутніх «паломниками надії» та нагадав слова святого Павла з Послання до Римлян: «Надія не засоромить». Цього дня спільнота разом молилася за мир в Україні.

Кульмінацією стала весняна проща до найстарішої парафії єпархії — церкви Святого Івана Хрестителя в Піттсбурзі 28 травня. Понад 200 вірних заповнили храм напередодні свята Вознесіння Господнього, створивши ту саму атмосферу, яку останнього разу бачили на початку 1980-х.

«Америка особливо потребує надії»

На переконання владики Богдана, ці події мають глибоке значення не лише для українських греко-католиків, але й для всієї Америки. «Цей Рік надії є особливим для всіх нас — і тих, хто народився в Америці, і тих, хто тут живе. Америка сьогодні особливо потребує надії», — підкреслює єпископ.

Він переконаний, що християни Америки покликані стати прикладом «правдивого християнського, морального, а водночас — цивілізованого й державницького життя». Особливо це стосується вірних українського походження — як тих, хто має родину в Україні, так і тих, хто за останні три роки змушений був залишити Батьківщину.

«Їхнє прагнення повернутися додому, збудувати краще майбутнє, молитва за перемогу й кінець війни — усе це живиться надією. І саме з цією надією, з глибокою молитвою вони приходять до храму», — зазначає владика Богдан.

Найпромовистішими для нього були «ті сльози й очі надії людей, які в тиші молилися й поглядали на ікону Ісуса Христа».

Погляд у майбутнє

Весняні прощі стали лише початком. У Пармській єпархії вже планують осінні паломництва до відпустових храмів та літню Всеамериканську молодіжну прощу, на яку очікується близько тисячі учасників — підлітків, молоді та молодих родин з дітьми. Протягом чотирьох днів вони роздумуватимуть над роллю молоді у зміні світу на краще.

«Сподіваюся, що цей Ювілейний рік оновить наші серця, щоб з великою довірою до Бога йти вперед», — підсумовує владика Богдан Данило. — «Особливо в ці місійні дні, коли прагнемо привернути увагу до того, що Ювілей — це можливість повернути до Церкви тих, хто, можливо, колись був активним, але з певних причин перестав ходити до храму. Ми хочемо їх запросити повернутися до Божого дому».