Відвідуючи перемиський катедральний собор Святого Івана Хрестителя 23 травня 2021 року, у Неділю розслабленого, владика Богдан Данило, єпископ Єпархії Святого Йосафата із осідком у м. Парма (штат Огайо, США), запропонував подивитися на зцілення паралітика поблизу Овечої купелі крізь призму воскресіння Христового.

Дорогі брати і сестри у Христі!
Христос Воскрес!

Перші дві неділі після Воскресіння представляють нам різні аспекти таємниці Воскресіння, про які описується в Євангеліях: зустріч апостола Томи з Воскреслим Христом та розповідь жінок-мироносиць про порожній гріб. Але, на перший погляд, сьогоднішнє читання Євангелія видається дещо незвичним своїм сюжетом для Пасхального часу.

Центром сьогоднішнього Євангелія є Ісус Христос, який приходить до Овечої купелі, яка арамейською називається Витезда, що означає Дім Милосердя. Там було багато хворих, що лежали, чекаючи чудес.

Сьогодні, можливо, ми розуміємо хворобу краще, ніж будь-коли раніше! Навколо нас багато хворих. Вже більше року ми переживаємо темряву пандемії Covid-19. Ми боремося з цією тривалою пандемією, яка вплинула на кожного з нас, на наші сім’ї, громади, Церкву, державу та цілий світ. Цей досвід допомагає нам глибше зрозуміти суть і значення сьогоднішнього Євангелія.

Євангелист Іван розповідає нам, що в Єрусалимі була Овеча купіль, яка мала п’ять притворів, тобто п’ять наборів стовпів, що підтримували куполоподібний дах. Під цим дахом лежало дуже багато хворих з різними хворобами, які чекали зрушення води. Перша людина, яка вступила у цю купіль після зрушення води, була негайно зцілена від будь-якої хвороби. Саме там лежав паралітик сьогоднішнього Євангелія, який страждав своєю немічністю тридцять вісім років. Коли Христос побачив його, Він запитав його: «Бажаєш одужати?» І він відповів тихим і покірним голосом: «Не маю нікого, пане, хто б мене, коли вода зрушиться, та й спустив у купіль». Господь сказав йому: «Встань, візьми ложе твоє і ходи» (Йо. 5, 1–15).

Ісус є той, хто бачив паралізованих людей. Ісус є той, хто бере ініціативу на себе. Бог завжди проявляє ініціативу. Ісус побачив хворого, який там лежав. Ісус сповнений милосердя. Він не осуджує чоловіка, він зцілює його. «Бажаєш одужати?» «Не маю нікого, пане, хто б мене, коли зрушиться вода, та й спустив у купіль. „Встань, візьми ложе твоє і ходи“. Нести своє ложе — це знак чуда, знак любові, знак того, що він хворів 38 років, а зараз зцілився.

Влада Ісуса у піднятті з ложа немочі паралізованої людини безпосередньо пов’язана з Його Воскресінням. Той, хто має владу над смертю у своєму власному тілі, має владу над усією людською плоттю.

Нарешті, Євангеліє сьогодні пропонує певний взаємозв’язок між двома порядками речей. З одного боку, є період очікування на сходження ангела до купелі, на це порушення води і можливість зцілення відкриваються тому, хто може першим дістатися до купелі (Йо. 5, 7). З іншого боку, відбувається негайне зцілення людини, здійснене самим Ісусом, без жодного сходження у воду (Йо 5, 9).
Сьогодні цілющою купіллю благодаті, яку Церква пропонує своїм членам, є Святі Таїнства, богослуження, тощо. Іншим способом зцілення є безпосереднє спілкування кожної душі із Спасителем у молитві.

Діяння Апостолів сьогодні розповідають про два чуда, які здійснив святий Петро у Лідії (Дії 9, 32–42). Петро зцілює паралізованого чоловіка на ім’я Еней, який протягом восьми років хворів і повертає до життя жінку на ім’я Тавита. Цей сьогоднішній уривок з Діянь Апостолів співзвучний із зціленням паралітика у Євангельській розповіді. Святий Петро вживає ті самі слова, що й Ісус Христос: «Встань і візьми своє ложе…» (Дії 9, 34). Воскресіння Тавити пригадує нам, що кожне воскресіння є наслідком і особливим втіленням Воскресіння Христового.

Сьогодні у Перемиському катедральному соборі Св. Івана Хрестителя Христос дивиться на кожного з нас. Він бачить наші немочі. Він розшукує нас і кличе по імені. Якими б не були наші сумніви та наші страхи, якими б не були наші невдачі та зради, якими б не були рани, які ми намагаємось приховати — сьогодні Христос дивиться на нас і каже нам піднятися! Ми повинні піднятися та іти. Христос стежить за нами! Святий Петро у своєму служінні робив те саме, що і Його Учитель. Він вірив, що має силу зцілення в Ім’я Ісуса Христа. Петро закликав людей наслідувати Христа. Він говорив про Чоловіка, який народився з Діви Марії, який творив чудеса: зцілював хворих, сліпих і калік, помножував хліб і рибу, воскрешав померлого друга Лазаря. Цей Христос був покинутий, помер за наші гріхи і воскрес на третій день задля нас і нашого спасіння.

Сьогодні ми всі повинні стати свідками воскресіння Христового і повторити історію, як це зробили Петро, дванадцять апостолів, жінки-мироносиці, які стали свідками Воскресіння Христового. Подібно, як Апостольська Церква, як християни протягом тисячоліття, як і наші бабусі та дідусі та наші батьки, ми всі повинні ставати свідками Воскресіння Христового. Ми покликані вносити цей «промінчик» світла Воскресіння у різні людські ситуації: як у щасливі, щоб зробити їх ще кращими, так і в скорботні, щоб дарувати їм спокій і надію.

Насолоджуймося Великодньою ранковою радістю і випромінюймо її у нашому житті. Нехай Христове Милосердя променіє у нашому житті та у всіх наших вчинках!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

† Богдан Данило,
єпарх Пармський