Vespers with the Laying Out of the Holy Shroud on Great Friday is characterized by moving chants and hymns. Their main theme is the torment and death of our Lord Jesus Christ.
“You were naked and cold in death,* O You who wear light as a robe,* and the noble Joseph and Nicodemus* removed You from the Cross,* with grief and tears so tender.* And Joseph mourned and prayed:* O what has happened, O gentle Jesus?* The sun saw You suspended on the Cross* and shrouded itself in darkness.* The earth quaked with fear* and the temple veil was rent asunder!* For my sake, O Saviour, You willingly endured the Passion.* How then shall I array Your Body, O my God?* How then shall I wrap You in this shroud?* How then shall I hymn Your burial?* O my Lord most merciful,* Your death and rising shall I praise* as I sing: O Lord, glory be to You!”
“Тебе, що світлом, немов ризою, зодягаєшся, зняв Йосиф з Никодимом, бачивши мертвого, нагого, непохованого, ревним плачем заплакали і, ридаючи, промовили: “Ох горе, наш найсолодший Ісусе! Побачивши Тебе на хресті повислого, сонце негайно мороком покрилося і земля зо страху задрижала й церковна заслона роздерлася. А тепер бачу Тебе, що задля мене сам пішов на смерть. Як же ж поховаю Тебе, мій Боже? Або якою плащаницею обгорну? Якими руками діткнуся Твого нетлінного Тіла? Або яку пісню заспіваю при Твоїй смерти, Щедрий? Величаю Твої страсті, піснями славлю Твоє погребення з воскресенням, і кличу: “Господи, слава Тобі”.
