METROPOLITAN STEFAN’S MEDITATION FOR THE FIFTH SUNDAY OF GREAT FAST
Our Great Fast Meditations have meditated on the sinfulness of living with feelings of entitlement. Today’s Gospel tells of how two apostles who blatantly asked Jesus to sit on either side of him when he comes into his glory. It brought out feelings of animosity among the other ten apostles. Is this not true of life – our life, when we strive for being regarded as in some way superior and thereby more entitled to life’s privileges than others? It occurs among all of us, between people of all ages, ethnic groups and races, people with different levels of education, amidst hierarchy, clergy, faithful, and so on. It causes dissension, envy and brutality amidst us.
Jesus was calling his apostles to a change of mind, to live with a new vision. It was not easy for them to understand that greatness meant becoming a servant of others. Like the apostles, we are slow to grasp Jesus’ vision of joy and peace, slow to accept the truth that sets us free. Can we grasp the hand of Jesus Christ with His promise that we will not walk in darkness if we follow Him? Jesus taught that “whoever wants to rank first among you must serve the needs of all” (Mk 10:45).
Our Holy Father recently reminded us not to be hypocritical in the celebration of our faith. As we make plans for Easter celebrations, plan to make the entire journey with Jesus Christ, by participating in the Vespers and Exposition of the Holy Shroud on Good Friday and entering through His sacrifice into the celebration of Pascha, the glorious Resurrection of our Lord and Savior Jesus Christ. I urge you not to be hypocritical with God by choosing to enjoy the blessing of Easter foods and participating in Easter Sunday services without having entered through the door of Christ’s passion and death on the cross.
РОЗДУМИ МИТРОПОЛИТА СТЕФАНА НА П’ЯТУ НЕДІЛЮ ВЕЛИКОГО ПОСТУ
У наших роздумуваннях на Великий піст ми замислюємося про гріховність тих, які живуть з відчуттям зверхності. Сьогоднішнє Євангельське читання розповідає про двох апостолів, які в голос просили в Ісуса права сидіти по одну зі сторін від Нього, коли Він прийде у своїй славі. Це викликало почуття обурення серед інших десяти апостолів. Чи це не є правдою життя – нашого життя, коли ми докладаємо зусиль, щоб досягти вищості, і таким чином мати більше прав на привілейоване життя, ніж інші? Це стається поміж усіма нами, поміж людьми різного віку, етнічних груп і рас, людьми різного рівня освіти, поміж єрархами, духовенством, вірними тощо. Це породжує незгоди, заздрість, брутальність серед нас.
Ісус закликав своїх Апостолів до зміни мислення, до нового погляду на життя. Для них було важко зрозуміти, що велич означає – стати слугою іншим. Як і апостоли, ми не спішимо сприйняти Ісусове бачення радості й миру, повільно приймаємо правду, яка зробить нас вільними. Чи можемо ми стиснути руку Ісуса і збагнути Його обіцянку, що ми ніколи не перебуватимемо в темряві, якщо підемо за Ним? Ісус навчав, що “хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх” (Мк. 10, 44).
Наш Святіший Отець нещодавно пригадав нам, щоб ми не були лицемірами у святкуванні нашої віри. Складаючи плани Великодніх святкувань, заплануйте пройти весь шлях з Ісусом Христом: через участь у Вечірніх богослуженнях та викладенні Святої Плащаниці в Страсну П’ятницю, ввійти через Його жертву на хресті в святкування Пасхи, Славного Воскресіння нашого Господа і Спаса Ісуса Христа. Я прошу вас не лицемірити перед Богом обираючи радість благословення Великодніх страв і участь у Великодній недільній службі без того, щоб пройти крізь Христові Страсті й смерть на хресті.
