Pentecost Pastoral of the Ukrainian Catholic Hierarchy of the U.S.A. To our Clergy, Hieromonks and Brothers, Religious Sisters, Seminarians, and Beloved Faithful
Glory to Jesus Christ!
Beloved Brothers and Sisters in Christ!
We greet you on the joyous feast of Pentecost, the birth of the Church, and the rebirth of nature. This year, Pentecost coincides with an apparent decline of the pandemic and a loosening of quarantine restrictions. We are enabled to celebrate the birth and renewal of the Church by again attending Divine services —if not today then, by God’s grace, tomorrow. Having conscientiously endured restrictions on interpersonal encounters and interactions we hope to be together in prayer and in the Descent of the Holy Spirit Who comes to us. Our hope is real, and it is being realized. Saying “Happy Birthday” to our Mother-Church, born out of the gift of the Holy Spirit, we are also privileged to observe how life returns to our houses of worship as they refill with people, our chants, incense, and candlelight.
At Pentecost the Father, through the Son, sends to us the Holy Spirit, “the Comforter, the Spirit of Truth, everywhere present and filling all things.” In the Feast, we all share the joy of being together. We celebrate the Spirit of communion in the Divine Trinity, in the Church, and in the human race. Our God is three Persons in One, a triune community. Each one of us is created in God’s image and likeness to live in divine-like relationship and communion. Sent by the Father, through the action of the Holy Spirit in Mary, the Mother of God, the Son assumed our life and death. In His Resurrection we overcome all obstacles to encounter, reconciliation and union with God and all of God’s children. No COVID-, no isolation, no death, is stronger than the healing and uniting Spirit of God, “who renews the face of the earth” (Ps 104:30).
Together we pray for the disease to be defeated, for recovery of those struck by sickness or crushed by the death of loved ones, and for the eternal rest of all virus victims. On the Last Day, may they be resurrected by the power of the Holy Spirit to new and everlasting life (Ez 37: 1-14; 1 Cor 15).
We extend special words of recognition and gratitude to doctors, nurses, all hospital and medical personnel, first-responders and all civil services. We are inspired by your dedication and heroic self-sacrifice. Christ the Healer works through you to save lives, including ours. We are uplifted by the steadfast service of priests and the exemplary responsibility of the faithful. We thank our clergy and all the baptized for their creative responses to the challenges faced by our Church in the United States. “We give thanks to God always for you all, constantly mentioning you in our prayers, remembering before our God and Father your work of faith and labor of love and steadfastness of hope in our Lord Jesus Christ” (1 Th 1:2-3).
We are inspired by the resolve and resourcefulness of teachers, small entrepreneurs and business leaders, grand-parents, and parents along with our beautiful children. All of us have been called to adjust our daily lives to unprecedented circumstances. The entire globe, together and all at once, has lived in consciousness of real danger. It was more than danger: there was death. We all know somebody who was taken away from us by COVID-19. Among our ten active and retired bishops in the US, Metropolitan Stephen Sulyk of blessed memory was infected and called to the Lord. Two others endured a grievous bout with the ubiquitous disease and, gratefully, survived. We express our condolences, solidarity in loss, and sense of pain to those who had no chance properly to say good-bye.
And yet, our fundamental and overriding sentiment is that of hope. We celebrated the Resurrection and the Ascension of the Lord with His body. We rejoice in the Holy Spirit who descends in a special way when life is hard to where it really hurts — to the core of human suffering and tragedy.
Seven decades ago, our brothers and sisters in Christ, members of our Church in Ukraine, were enduring death-dealing persecution: all our bishops had been killed or imprisoned, the religious and priests with their families had been deported to Siberia. For Stalin, God was dead, and Christians were to disappear in death also. In 1947, from a gulag prison camp, the head of our Church, Metropolitan Josyf Slipyj, wrote an amazing letter for the Feast of Pentecost to his faithful, in fact to all of us. A handwritten copy arrived in western Ukraine from Siberia and was found in 2003, more than a half-century later, in a capsule, cemented into a wall in the Studite monastery in Univ. This epistle is the voice of a true shepherd who shares the sufferings of his flock yet yearns to offer a word of hope. Hope in the Holy Spirit.
“Our hardships force us — exhausted, oppressed, and frightened — to bend our knee and pray for the Holy Spirit to strengthen the Church, to bring her out of this mournful state … and to inspire in her a new supernatural vigor,” writes Metropolitan Josyf to the Church declared liquidated and non-existent by Soviet officials. The experience of the first-generation followers of Christ was being repeated, and the blessings they received were being multiplied. As St. Peter wrote to the persecuted: “But rejoice in so far as you share Christ’s sufferings, that you may also rejoice and be glad when his glory is revealed. If you are reproached for the name of Christ, you are blessed, because the Spirit of glory and of God rests upon you” (1 Pt 4:13–14).
Metropolitan Josyf’s epistle continues: “Only the Holy Spirit can show us the way out and bring us out of a storm our Church never endured before. He will teach us to discern God’s plans and ways, which short-sighted people cannot see. The Holy Spirit will teach us with his gifts of wisdom, reason, and knowledge of the fullness of truth.” How inspiring these words ring today to our communities, living through three months of danger, lockdown, and ongoing uncertainty!
The Confessor of the Faith writes not only about Divine hope but also about human progress. He dreams about prosperity, bountiful harvests, new inventions, and better communications networks. He all but foresees the Internet! This was not a message of a trapped, despondent gulag prisoner, but the prophecy of a visionary overcoming insurmountable hurdles with the help of the Holy Spirit.
Metropolitan Josyf was not writing to a large audience or big assemblies. He counsels to conceal his missive. With time, it may prove seminal. But it would not be printed in newspapers or posted on the Internet. At best it might be received in the intimate circles of clandestine monasteries or by tight-knit families in the underground domestic Church.
There was no chance that the correspondence would soon reach and bolster many. Yet in his hope he witnessed to the truth. “Martyr” means witness. Not knowing whether you will win or lose, live or die, you do and say the right thing, you share the truth—in the Holy Spirit.
The truth is that God is with us (Mt 28:20). He created the world and each and every one of us. God saved us from our sins and freed us from the shackles of death. He prepared us to be people of communion, unity, solidarity, mutual service because these are the qualities that the Father, Son, and the Holy Spirit share. God shares with us his very life, His Son in His Ascension brought our body and our human nature to the life of the Holy Trinity. The Holy Spirit in His Descent brings to us the divine life of God Himself.
No contagion, catastrophe, regime, war, poverty or persecution can overcome the life-giving power of the Holy Spirit— the Spirit of Hope. He led Metropolitan Josyf and our entire Church in the communist countries through the dark tunnel of torture, isolation, prohibition, and death. Our Church is alive. In 1900 it had a mere three eparchies limited to western Ukraine; today globally there are 36 eparchies and exarchates, including our four in the US. The story of Slipyj in the Spirit is emblematic. In 1963, miraculously, following an intervention of St. Pope John XXIII, the Metropolitan was released from the gulag after 18 years of confinement to attend the Second Session of Vatican Council II. The 71-year-old crippled living martyr not only survived. A few months later in Rome he founded the Ukrainian Catholic University. For the next 21 years from the free world he continued to give hope to the faithful in the Soviet bloc while visiting and galvanizing our Church in various countries, including ours, on various continents. Today, in the very place it was declared dead, our Church is vibrant— and it is becoming truly global. Our life is just beginning, because the Holy Spirit has come.
May His gifts — wisdom, understanding, counsel, fortitude, knowledge, piety, and fear of the Lord (Is 11:2)— be with you! May the hope that our ancestors fostered in far more treacherous circumstances be our hope! May we be people of solidarity and service to each other as we nurture our communion with God and all His children!
Today, our mission is to share the gifts of the Holy Spirit with others. Let us be contemporary apostles of Christ, witnessing to God’s truth, and revealing God’s goodness in the world.
In the name of the Father, Son and Holy Spirit!
+Borys
Archbishop of Philadelphia for Ukrainians
Metropolitan of Ukrainian Catholics in the United States
+Paul
Eparch of Stamford
+Вenedict
Eparch of St. Nicholas in Chicago
+Bohdan
Eparch of St. Josaphat in Parma
+Andriy
Auxiliary Bishop of Philadelphia
Pentecost 2020
ПОСЛАННЯ
Єпископів Української Католицької Церкви в США з нагоди празника Зіслання Святого Духа до духовенства, монашества, семінаристів та вірних
Слава Ісусу Христу!
Улюблені у Христі Сестри і Браття!
Вітаємо Вас із радісним празником Зіслання Святого Духа, народженням Церкви та новим пробудженням природи. Свято П’ятдесятниці співпало із частковим спадом пандемії і скороченням карантинних обмежень. Ми святкуємо народження і відродження Церкви, і радіємо можливості — якщо не сьогодні, то з Божою допомогою, в найближчому майбутньому — взяти участь у богослуженнях. Ми сумлінно дотримувалися правил обмеження щодо спілкування і зустрічей та маємо надію, що будемо разом у молитві і у святкуванні Зіслання Святого Духа на нас. Наша надія реальна, і вона справджується. Вітаючи з уродинами Мати-Церкву, що народилася з дару Святого Духа, спостерігаємо як у наші храми повертається життя, як вони знову наповнюються людьми, співом, запахом кадила і світлом лампадок.
У П’ятдесятниці Отець через Сина посилає нам Святого Духа, “Утішителя, Духа істини, що всюди присутній і все наповняє”. Прагнемо поділитися з вами радістю: ми разом! Ми прославляємо Духа, що єднає Пресвяту Трійцю, Церкву та людський рід. Наш Бог — це троїчна дійсність, трисяйність єдиного Божества. Ми створені на Його образ і подобу та покликані жити у богоподібних стосунках і спілкуванні. Посланий Отцем, дією Святого Духа через Пресвяту Богородицю, Син прийняв наше життя і, зрештою, нашу смерть. У Христовому Воскресінні ми подолали всі перешкоди, що заважають нам зустрітися, примиритися та бути єдиними з Богом і з усіма Його дітьми. Жоден коронавірус, чи ізоляція, чи смерть не мають більше сили, ніж міць Духа Божого, що зцілює і єднає, який “відновлює лице землі” (Пс. 104, 30).
Ми разом молимося, щоб хвороба була подолана, за зцілення тих, кого вона вразила, за загоєння ран від втрати рідних і близьких, яких вона забрала, і за вічний упокій її жертв. Нехай силою Святого Духа усі вони воскреснуть до нового вічного життя в Останній День (Єз 37, 1-14; 1 Кор 15).
Бажаємо висловити глибоку вдячність лікарям, медсестрам і медбратам, працівникам лікарень та клінік та усім службам, що перебувають на передовій боротьби з вірусом. Ваша відданість і героїчна самопожертва служить для нас натхненням. Через вас діє сам Христос-Лікар і Він допомагає вам рятувати наші життя. Нас кріпить непохитна віра священників і зразкова відповідальність вірних. Дякуємо духовенству і всім охрещеним за творчі відповіді на виклики, з якими зіткнулася Церква у Сполучених Штатах Америки. “Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо про вас у молитвах наших. Маємо в пам’яті безперестанку діло вашої віри, труд вашої любови та терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим” (1 Сол. 1,2-3).
Нас надихає рішучість та винахідливість вчителів, власників малих і великих бізнесів, лідерів спільнот, батьків і бабусь-дідусів та наших прекрасних дітей. Усім довелося пристосуватися до небувалих обставин. Все людство вимушене жити з постійним відчуттям небезпеки. І навіть більше — з усвідомленням смерті. Мабуть, кожен з вас знає особу, яку забрав вірус COVID-19. Не оминув він і єпископів нашої Церкви в США — активних і на відпочинку. Заразився і спочив у Бозі блаженної пам’яті митрополит Стефан Сулик. Двоє інших єпископів перенесли важку боротьбу з глобальною хворобою і, на щастя, її подолали. Висловлюємо слова співчуття, солідарності з приводу втрати і болю від того, що ви не могли належно попрощатися.
Однак, нашим основним почуттям сьогодні є почуття надії. Ми відсвяткували Воскресіння і Вознесіння Христове. Ми радіємо у Святому Дусі, який сходить насамперед туди, де життя складне і де болить — до глибини людського страждання і болю.
Більше сімдесяти років тому наші брати і сестри у Христі, члени нашої Церкви в Україні, зазнавали смертельних переслідувань. Усіх єпископів вбили або ув’язнили, а монашество і духовенство з родинами депортували на Сибір. Сталін вважав, що Бог помер, і християни мають бути знищені. У цих обставинах, 1947 року, перебуваючи у радянському ув’язненні, глава нашої Церкви, митрополит Йосиф Сліпий, пише листа-привітання зі святом Зіслання Святого Духа до своїх вірних, зрештою — до всіх нас. Написаний від руки, лист добрався з Сибіру до України, і 2003 року, через більше, ніж півстоліття, був знайдений замурованим у спеціальній капсулі у стіні монастиря отців-студитів в Уневі. З його сторінок лунає голос справжнього пастиря, який, страждаючи разом зі своєю паствою, все ж прагне поділитися з нею словами надії. Надії на Святого Духа.
“Наші важкі переживання примушують нас, знесилених, пригноблених, заляканих, звернутися з усиленими колінопреклонними молитвами до Святого Духа, щоб Він скріпив її, вивів із цього оплаканого стану, з тих важких і часто-густо безвихідних умов та вдунув нову надприродну силу”, — пише митрополит Йосиф до Церкви, яка, на думку радянської влади, вже перестала існувати. Повторився досвід першого покоління учнів Христових, як і помножилися благословення, які вони отримали. Як писав до переслідуваних Апостол Петро: “Але, тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному його з’явленні раділи та веселились. Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім’я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться!” (1 Пет. 4,13-14)
У листі митрополита Йосифа читаємо: “Тільки Святий Дух може вказати нам вихід і вивести з тої грози, яку ледве чи коли-небудь перепливала наша Церква. Він навчить пізнати Божі дороги і плани, які далеко не ті, що їх накреслюють у світі короткозорі люди. Святий Дух навчить нас своїми дарами мудрости, розуму і знання всієї і повної правди”. Як натхненно звучать сьогодні ці слова для наших спільнот, що три місяці живуть в ізоляції з постійним відчуттям небезпеки та тривоги!
Ісповідник віри у своєму посланні пише не лише про Божественну надію, але й про людський прогрес. Він мріє про добробут, багаті врожаї, нові винаходи і кращі комунікаційні сітки. Він передбачив все, у цьому прогнозі аж хочеться побачити слово Інтернету. Це не лист загнаного, зневіреного радянського в’язня, а віщі слова великого провидця, який з допомогою Святого Духа долає нездоланне.
Митрополит Йосиф не писав до великої аудиторії. Навпаки, він сам радить сховати цього листа. І цей підхід у майбутньому може виявитися пророчим. Лист не мали публікувати в газетах чи на веб-сторінках. У найкращому випадку його могли тихо прочитати в малих спільнотах підпільних монастирів чи родинному колі підпільної домашньої Церкви.
Навряд чи багато цей лист прочитали багато людей. Проте, він свідчив про правду. Бути мучеником означає бути свідком. Не знаючи, чи ти виграєш чи програєш, житимеш чи помреш, у Святому Дусі ти робиш і говориш те, що правильно, ти ділишся правдою.
А правда полягає в тому, що з нами Бог (Мт 28,20). Він створив всесвіт і кожного та кожну з нас. Він визволив нас від гріха і кайданів смерті. Він нам уготував бути людьми спільноти, єдності, солідарності, служіння, бо такими є прикмети Бога, такими є стосунки між Отцем, Сином і Святим Духом. Бог розділив з нами своє життя, Його Син у Вознесінні підніс наше тіло і нашу природу — тепер вони є частиною життя Пресвятої Тройці. У Зісланні Святий Дух дає нам божественне життя самого Бога.
Жодна катастрофа, зараза, жоден насильницький режим, війна чи переслідування не переможуть життєдайну силу Святого Духа — Духа Надії. Він вивів митрополита Йосифа і всю нашу Церкву в комуністичних країнах з темниці знущань, самоти, заборони і смерті. Наша Церква жива. На початку двадцятого століття вона мала всього три єпархії у західній Україні, а зараз є 36 єпархій та екзархатів по всьому світові, включаючи чотири у США. Історія життя патріарха Йосифа є символічною. 1963 року, чудом, завдяки втручанню святого Папи Івана XXIII, після 18 років ув’язнення у радянських таборах, він опинився на свободі і взяв участь у Другому Ватиканському Соборі. Цей 71-літній скалічений таборами живий мученик зумів не просто вижити. Вже через кілька місяців він заснував Український Католицький Університет в Римі. Ще 21 рік, живучи у вільному світі, він продовжував дарувати надію вірним нашої Церкви у Радянському Союзі та відвідував і закликав до дії нашу Церкву на різних континентах, включаючи Північну Америку. Сьогодні там, де нашу Церкву оголосили знищеною, вона живе і розвивається — і перетворюється на справді глобальну. Наше життя щойно починається, бо Святий Дух зійшов.
Нехай Його дари — мудрість, розум, рада, кріпость, знання, побожність і страх Божий — будуть з вами! Примножуймо надію, яку наші предки змогли зберегти у значно більш нестерпних умовах! Будьмо солідарними і служімо одне одному, плекаючи єдність з Богом у усіма Його дітьми!
Сьогодні нашим завданням є ділитися дарами Святого Духа з іншими. Будьмо сучасними апостолами Христовими, свідчачи про Божу правду і являючи світові Божу милість.
В імя Отця, Сина і Святого Духа!
