#5  The Service of the Word: “The recollections of the apostles . . . are read.”

The simple structure of the reading of the Word of God has changed very little since the most ancient times. Our lectionary is still very similar today to what it was in the 8^th century, with one striking difference. The Byzantine rite originally had three readings at the Eucharistic Liturgy: one from the Old Testament, then one from the letters of the New Testament, and finally a reading from the Gospels—all followed by one—or more—homilies. But by the 9^th century the Old Testament reading was relegated to Vespers. One gets a glimpse of this today in the vigil Liturgy for the greatest feasts, Pascha, Theophany and Christmas, where there is a continuum of Old and New Testament readings. In Justin Martyr’s description of the Eucharistic Liturgy at Rome c. 150 AD, he says, “The recollections of the apostles or the writings of the prophets are read, as long as there is time. When the reader has finished, the president of the assembly speaks to us; he urges everyone to imitate the examples of virtue we have heard in the readings. Then we all stand up and pray.” This “Liturgy of the Word” may be second only to the reception of Holy Communion as being the most intimate part of the service. By partaking in the consecrated Bread and Wine “the two become one flesh;” for Jesus said, “the one who eats my flesh and drinks my blood abides in me and I in him.” (Cf. John 6:57) And by listening to the Scriptures we hear his voice, and Jesus said, “If anyone listens to my voice and opens the door, I will enter and we will dine together.” (Revelations 3:19) The divine statement in Genesis that a man and a woman “become one flesh,” is perhaps a prophetic hint that in receiving Holy Communion our divinization is enhanced by intimate personal contact with the physical body of Christ in this Mystery. By hearing the Word of God contained in the Scriptures, we are challenged by the words of psalm 94/95: 8, repeated in Hebrews 3:7, “Today, if you hear his voice, do not harden your hearts as at Meriba (the name means dispute), or like the day at Massah in the desert (the name means testing), where your ancestors tested me.” In refuting the charges of his critics (recorded in John 5:37b-39), Jesus said, “You have neither heard his voice at any time, nor have you seen his form, and you do not have his word abiding in you because you do not believe the very one he (i.e. the Father) sent.”  We cannot listen casually to the Scriptures, as though being amused by a story, but we must search them, digging deeply into their meaning and looking to know Jesus better.

Today our lectionary has a set cycle for the whole year. In general, we begin on Easter Sunday to read the Acts of the Apostles, telling the story of the earliest life of the Church; and to read the Gospel of John, the most mystical and sublime of the four. After Pentecost we begin to read the letters of the apostles, beginning with St. Paul’s epistle to the Romans. We do not read his letters in the order in which he wrote them, but in the order in which they were collected in the Bible, from the longest to the shortest. On those Sundays after Pentecost we read the Gospel of Matthew, and at the eighteenth Sunday after Pentecost we begin to read the Gospel of Luke. The Gospel of Mark is read during Great Lent. commemorations, such as the All Souls Saturdays. We take vital spiritual nourishment into our souls when we listen carefully to the word of God. Notice what Jesus said in Matthew’s Gospel (4:4), quoting Deuteronomy 8:3 in repudiating Satan’s challenge, “A person does not live on bread alone, but on every word coming from the mouth of God!” Notice, every word!

#5 Літургія Слова: “Читання спогадів апостолів.”

Проста структура читання Слова Божого не зазнала значних змін від найдавніших часів. Наші читання, як і раніше дуже схожі сьогодні до цих, які були у 8-му столітті з однією відмінністю. Візантійський обряд спочатку мав три читання під час Євхаристійної Літургії: зі Старого Завіту, з листів Нового Завіту, і, нарешті, читання Євангелій, після яких виголошувалися проповіді. Однак, до 9-го ст. читання Старого Завіту мали місце під час Вечірні. Частково це можна побачити сьогодні на вечірній Літургії найбільших свят, Великодня, Богоявлення і Різдва, де продовжується читати Старий і Новий Завіт. В описі Євхаристійної Літургії Юстина Мученика в Римі 150 р. н.е., сказано: “Спогади апостолів або писання пророків читаються, якщо є час. Коли читач закінчив, головуючий на зібранні говорить з нами; він закликає всіх наслідувати приклади чесноти, які ми почули в читаннях. Тоді ми всі стоїмо і молимося “. Ця “Літургія Слова “може бути другою тільки перед прийняттям Св. Причастя, як найбільш інтимна частина богослуження. Приймаючи освячений Хліб і Вино “двоє стають однією плоттю;”,як Ісус сказав, “Той, хто їсть мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому.”(Див. Ів. 6:57) Слухаючи Св. Письмо, ми чуємо його голос, бо Ісус сказав: “Якщо хто-небудь слухає мого голосу і відкриє двері, я ввійду, і ми будемо обідати разом.” (Одкровення 3:19) Божественний вислів у Книзі Буття, що чоловік і жінка стануть “одним тілом”, можливо є пророчим і щодо прийняття Св. Причастя, адже наше обоження посилюється через глибокий особистий контакт з фізичним тілом Христа у цій Таємниці. Слухаючи Слово Боже, яке є в Св. Письмі, до нас відносяться слова псалма 94/95:8, яке повторюється у Листі до Євреїв 3:7: “Сьогодні, якщо ви чуєте його голос, не будьте тверді серцем, як у Меріві ( назва означає суперечка), як у день Масси в пустині (назва означає випробування), де ваші предки спокушали мене “спростовуючи звинувачення своїх критиків (записані в Ів. 5: 37б-39), Ісус сказав: “Ви ані голосу Його не чули, ані виду його не бачили ніколи, і слова його не маєте, що перебувало б серед вас, – ви бо не віруєте в того, кого він (тобто Отець) послав.” Ми не можемо недбало слухати Св. Письмо, але повинні глибоко роздумувати над його змістом, намагаючись краще пізнати Ісуса.

Сьогодні наші читання складено у цикл на весь рік. Загалом, ми починаємо на Великдень, читати Діяння Апостолів, розповідаючи історію життя ранньої Церкви; і читаємо Євангеліє від Івана, наймістичніше та надихаюче із чотирьох. Після П’ятидесятниці ми починаємо читати Листи апостолів, починаючи з послання апостола Павла до Римлян. Ми не читаємо його листи в тому порядку, в якому вони написані, але в тому порядку, в якому вони були зібрані в Біблії, від найдовшого до найкоротшого. У ці неділі після П’ятидесятниці ми читаємо Євангеліє від Матвія, і у вісімнадцяту неділю після П’ятидесятниці ми починаємо читати Євангеліє від Луки. Євангеліє від Марка читається під час Великого посту та у поминальні дні, такі як субота Всіх Святих. Ми приймаємо життєво необхідну духовну їжу в наші душі, коли ми уважно слухаємо Слово Боже. Зверніть увагу на те, що сказав Ісус в Євангелії від Матвія (4:4), посилаючись на Книгу Второзаконня 8:3, заперечуючи виклику Сатани: “Не хлібом єдиним живе людина, але кожним словом, яке виходить з уст Божих!” Зверніть увагу, кожним словом!