METROPOLITAN STEFAN’S MEDITATION FOR THE THIRD SUNDAY OF GREAT FAST
The mid-point of our Great Fast journey calls us to venerate the Holy Cross in a special way as it lays adorned on the tetrapod or small altar in our Churches. We bow and kiss the cross with deep reverence. It is a profound act of humility. Meditating on the significance of the cross, the instrument of Christ’s death and resurrection, confronts any feelings of superiority or attitudes of entitlement. Jesus Christ’s supreme gift, freely given, offers freedom from the bondage of sin. We hear the striking words of Jesus, “Whoever wishes to follow me, let him deny himself, and take up his cross and follow me” (Mt: 16:24).
We are continually refreshed with this challenge to deny our own preferences in favor of that which is pleasing to God and to God’s creation. When you and I bless ourselves with the sign of the cross, we affirm our faith in the deepest mysteries of our faith, namely the Father, Son and Holy Spirit, and the saving work of Christ on the cross. Blessing ourselves with the sign of the cross is a very intimate affirmation of our faith. Tradition says that when we Eastern Catholics touch the right shoulder first, we are reminded of the two thieves who were crucified alongside Jesus. The thief on the right was the “good thief” who professed faith in Christ and whom Christ promised “This day you will be with me in paradise” (Lk 23:43). Next time you cross yourself, ensure that it reflects your profound humility before God, and your expectant faith in your salvation in Jesus Christ. St. John of Damascus teaches: “For wherever the sign shall be there also be He”.
РОЗДУМИ МИТРОПОЛИТА СТЕФАНА НА ТРЕТЮ НЕДІЛЮ ВЕЛИКОГО ПОСТУ
На середині нашої подорожі Великим постом нас закликається до особливого вшанування Святого Хреста, який гарно прибраним покладено на тетраподі, чи малому вівтарі в наших церквах. Ми вклоняємося і цілуємо хрест зі щирою побожністю. Це є глибоким актом смирення. Роздуми про значення хреста, знаряддя Христової смерті й воскресіння, приводять до заперечення будь-якого почуття вищості чи права на привілей. Божественний дар свобідно уділений Ісусом Христом дарував нам звільнення від пут гріха. Ми почули вражаючі слова Ісуса: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною” (Мт. 16, 24).
Нам постійно нагадується про виклик відмовитися від свого вибору задля того, що приємне Богові й Божому творінню. Коли ми благословляємо себе знаком хреста, ми підтверджуємо нашу відданість глибокому таїнству віри, дослівно – Отцеві, і Синові, і Святому Духові, і спасаючому вчинку Ісуса на хресті. Благословення себе хресним знаменням є внутрішнім підтвердженням нашої віри. Традиція стверджує, що коли ми, східні католики, перше торкаємося правого плеча, то пригадуємо двох розбійників, які були розіп’яті разом з Ісусом. Розбійник праворуч був “добрим розбійником”, який визнав віру в Христа і кому Христос обіцяв: “Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зо мною в раї” (Лк.23, 43). Наступного разу, коли будете хреститися, робіть це величаво! Упевніться, що вкладаєте в це смирення перед Богом і сподівану віру в спасіння через Ісуса Христа. Святий Іван Дамаскин навчав: “Де тільки буде хресне знамення, там буде й Він”.
